Nadmierne obawy są niewątpliwie opóźnieniem w służbie Bogu, jednakże czasami Bóg je dopuszcza, by oczyścić nasze dusze... Jeśli jesteście bogobojne, to bardzo dobrze, ponieważ Bojaźń Boża jest początkiem mądrości. Obawiając się samych siebie i wszystkiego oczekując od Boga, wszystkiego można dokonać, ponieważ kto pokłada całą ufność w Panu ten będzie otulony Jego Miłosierdziem. Надмірні страхи, безсумнівно, є затримкою у служінні Богу, однак, іноді Бог допускає їх, щоб очистити наші душі ... Якщо ви побожні, це дуже добре, тому що страх Божий - це початок мудрості. Побоюючись самих себе і чекаючи від Бога всього, можна виконати все, бо той, хто в повноті уповає на Господа, буде огорнений Його Милосердям.
Магдалена народилася у Вероні 1 березня 1774 р. в родині маркізів ді Кaнoссa третьою з шести дітей. Ще у дитинстві вона відчула прагнення присвятити себе Богу. І це прагнення зростало в ній через тяжкий життєвий досвід (смерть батька, другий шлюб матері, хвороба, нерозуміння)
Оточена станом війни та великої французької революції, Магдалена в глибокій молитві відкрила найбільшу любов Бога, об’явлену в Христі Розіп’ятому. Дивіться більше: пізнання плану Божого
В 1808р. Магдалена перемогла oпір своїх рідних і залишила палац Каносса, відмовившись від багатства та титулу маркізи. А 8 травня 1808 року разом з першими подругами у Вероні заснувала „Витвір Любові” – Згромадження Дочок Милосердя Слугинь Убогих.
Дивіться більше: катехези
23 грудня 1828 року Магдалена отримала затвердження Святого Престолу для свого
Згромадження, котре мало служіння також і у Венеції, в Міланi, в Бергамо, у Трентi. Як „Дочка Любові Милосердної”, повна запалу, разом з першими подругами Магдалена 23 травня 1831 року започатковує чоловіче Згромадження: родину „Синів Любові Милосердної”. (Дивіться більше: сайт Синів Любові (Милосердної) Брати Каносіяни)
Надзвичайно aктивне і плідне життя Магдалени закінчило свій земний шлях 10 квітня 1835 р. Їй був 61 рік.
8 грудня 1941 р. Магдалену беатифіковано у Римі Папою Пієм XII, a 2 жовтня 1988 р. проголошено „святою” Папою Йоаном Павлом II. Церква розпізнала в ній взірець християнського життя, котре сповнилося в безкорисній любові.
„Любов – як вогонь”.
Через десятиліття кількість „Сестер” та „Спільнот” зросла і стала Родиною чернечою, відданою на служіння Царству Божому. Сьогодні „Родина Каносіянська” має Синів і Дочок Любові, a також Каносіянських Місіонерів Світських. Через них дух святої Магдалени досягнув 36 країн світу.
Магдалена жила в той час, коли навіть думка про жінку-місіонерку була неприпустимою. Але вона мала серце місіонерське. Часто висловлювала бажання «іти навіть нa край світу, щоб дати пізнати Ісуса», адже часто повторювала, що „Ісуса не є люблять, тому що не знають”.
В 1860 р. ії прагнення стали реальністю. Бог дозволив Сестрам прибути на Далекий Схід. Дух Магдалени охопив молодих сестер: спочатку сестру Луіджію Грассі (Grassi), а потім і сестру Люцію Купіс (Lucіа Cupis). Єпископ Павії, у подальшому Патріарх Венеції, Aнджело Рамаззотті, пробудив цей місійний імпульс. Провіденційне запрошення прийшло із Гонконгу і таким чином „Перлина Сходу” стала початком інших Місій Каносіянських на Далекому Сході i у світі.
Polski
English
Italiano