Сестрa Далізай Лазага (1940-1971) – Слуга Божа, з Філіппін

Народилась в  місті Санта-Роза на Філіппінах 17.03.1940 року, як Марія Далізай Лазага, дочка Рохеля i Джулії Алінсод, останньою з  п’яти дітей. Її батько був убитий під час японської окупації Філіппін (1942-1945). Коли Далізай виповнилося 8 років, померла також і мама. Від того часу нею опікувалася старша сестра Теофіла.

19.03.1960 року Далізай отримала ступінь магістра освітніх наук. 10.04.1962 року з великою радістю у місті Сан-Пауло почала працювати викладачкою та стала аспіранткою у Сестер каносіянок. Через вісім місяців поїхала до Австралії, де вступила в новіціат.

2.02.1966 року склала перші чернечі обіти, приймаючи особисті рішення, свідками яких була Пресвята Діва Марія. Її перше завдання викладання походило від глибокого правдивого покликання.

Далізай постійно відчувала фізичну слабкість, а у жовтні 1970 р. у місті Маніліб лікар діагностував у неї рак. Її сповідник, котрий бажав для неї святості, сказав їй всю правду про цю хворобу. Дві великі сльози з’явилися в їхніх очах: “Я хотіла ще багато працювати в Згромадженні. Але, отче, в такий спосіб я приготуюся“.

15.01.1971р. Далізай склала вічні обіти, перебуваючи в лікарні. Останні 10 днів її життя свідчать про чудеса, які Бог вчинив в її душі, перш ніж покликав до Себе. Всі, хто її відвідували, казали, що біля неї відчувається “небесне повітря”. Сама вона усім дарувала посмішку та декілька слів, які проникали в саме серце. За кілька днів до смерті Далізай вперше вимовила слово “рак” і заявила, що вона щаслива, бо, приймаючи страждання та помираючи від цього раку, вона відчуває, що дарує Згромадженню найкраще, що має. Cлово “рак”, яке Далізай повторила чотири рази, свідчить про її відвагу в прийнятті цієї смертельної хвороби.

В останні хвилини життя вона довірила сестрі, яка її супроводжувала, таємницю про те, що вона віддала себе як жертву за Згромадження. Потім щиро промовила зворушливі слова подяки Ісусу за дар покликання, без якого вона не відчула б краси життя у любові до Нього. Далізай радила сестрам, щоб підтверджували покликання у дівчат, оскільки це найвірніша дорога до справжнього щастя.

Далізай померла 30 січня 1971 року.

«Ісус для мене все» – це пісня, яка випливала із серця Далізай протягом її короткого життя, яке ґрунтувалося на одній чесноті, чесноті любові, яка містила і всі інші чесноти.

Свідоцтво її життя є дорогоцінною перлиною для Згромадження та для всієї Церкви.