Ojciec Święty jest ojcem uniwersalnym i chlubię się, że jestem Jego córką. Jakże byłabym szczęśliwą, gdybym była zdolna być Mu pocieszeniem we wszystkim pozostałym. Na ziemi nie byłoby dla mnie lepszego pocieszenia. (...) ...zapewniając waszą Świątobliwość, z pewnością niegodnie, ale całym sercem nie zaniedbywałyśmy i nie zaniedbujemy modlitwy za Waszą Świątobliwość, a gdybym mogła przypłacić to życiem, chciałabym Was widzieć napełnionego tą spokojną szczęśliwością, na którą ze wszystkich względów zasługujecie... (do papieża Grzegorza XVI)
Покликання до апостольської праці „ad gentes” є частиною багатства харизми нашої монашої родини. Ми наслідуємо апостольську ревність св. Магдалели та її готовність «стати порохом», щоб бути в світі пророчим знаком милосердя Отця. Як і вона, ми „готові йти в кожне місце, щоб Бога пізнали та полюбили”.

Сестри, покликані та послані, щоб поділитися знаряддям спасіння з тими, хто цього ще не знає, або з молодими Церквами, житимуть у радикальній готовності перед вимогами Євангелія, відірвані від рідної землі та в цілковитій довірі свого життя Богу.
Можливість бути посланими дає їм змогу виявити та оцінити „насіння Слова”, присутнє в людях, до яких вони прийшли. Вузи Любові, котрі єднають всіх сестер Згромадження в різних частинах світу, є великою підтримкою в труднощах, що виникають внаслідок інкультурації та проголошення Євангелія. Ці вузи підживлюють у кожній з сестер апостольську ревність Божого Царства.
