Nie mogę nie wyobrażać sobie, jaką satysfakcję musi przeżywać dusza trochę miłująca Pana, widząc, że stała się członkiem Ciała (Mistycznego) i gorąco pragnie narazić życie i wylać krew z miłości dla Tego, który za nas zechciał umrzeć. Dusza ta jest już przeznaczona, aby nieść Narodom Światło Ewangelii. Не можу не уявити, яке задоволення має відчути душа, яка любить Господа, бачачи, що вона стала членом (Містичного) Тіла і прагне віддати життя і пролити кров із любові до Того, Хто хотів померти за нас. Цій душі вже призначено нести Світло Євангелія до народів.
Магдалена, освітлена Божим Словом, зрозуміла свою місію і в 1799 р. пише «План» який розкриває величність її апостольского серця. Показує цей план Єпископу Авогадро у Вероні. Він однак – замість доглядання хворих, до чого Магдалена мала особливий талант – заохочував натомість її до відкриття Школи Милосердя у Вероні.
На початку Магдалена прийняла під свою опіку дві лівчинки які жили під впливом небезпечного середовища. Вона посилила їх тимчасово у своєї подруги.
У квітня 1802 р. дала їм квартиру в районі парафїї Філіпині, приводуючи ще одну дівчинку шляхетного роду, котра знаходилася в «поханому місці».
Пізнійше переконала дві подруги до піклуватися про ці дівчата. Купила дім в парафії святого Зенона, в найбіднійшому районі міста.
Вона сама мусила ще мешкати у палаці Каносса. Але всі дні опікувалася дівчатами купа́ючи їх, розчі́суючи а навіть чи́стячи їх волосся від комахів.